Технологія приготування їжі  для групи  АК-25

Урок № 177 Технологія приготування пана-коти, вимоги до якості, відпуск, умови зберігання

Пана-кота – десерт з Італії, а точніше, із П’ємонту. Уже більше 100 років радує своїм смаком. Що дивно, за цей час інгредієнти для класичного десерту практично не змінилися. Спочатку пана-коту готували з вершків, меду, ванілі та риб’ячого колагену або іншими словами, кісткового відвару. У сучасному рецепті останній інгредієнт був замінений на желатин або агар-агар – хто як любить. Цей десерт традиційно подавали з келихом вина.

Сама по собі пана-кота – це вже самостійний десерт, але смак можна посилити соусом, наприклад, із чорниці, полуниці або малини. Також можна посипати кокосовою стружкою, тертим шоколадом, зробити солону або солодку карамель і полити нею десерт. Пана-кота зовсім може бути одним із шарів желейного або будь-якого іншого торту.

Секрети приготування італійського десерту пана-кота

Вершки. Найважливіше в приготуванні цього десерту – досягти потрібної консистенції – вона повинна бути шовковою та м’якою, але не сильно пружною, як желе. Основний інгредієнт –кондитерські вершки або вершки найвищої жирності. Також можна за основу взяти жирний йогурт або навіть мигдальне або кокосове молоко. У моєму рецепті мікс із вершків 33% жирності й молока.

Желатин. Для приготування пана-коти необхідно взяти желатин і приготувати його так, як описано на упаковці. Але є один секрет – желатин не варто збовтувати, інакше на десерті з’являться бульбашки, які зіпсують його зовнішній вигляд. Мені подобається працювати з листовим желатином, який замочується в крижаній воді, але я часто використовую й порошковий.

Ванільні палички. Яскравий смак і аромат десерту дає ваніль. Я рекомендую використовувати ванільні палички: їх розрізають навпіл, а насіння акуратно зчищають ножем із двох сторін. Самі палички не поспішайте викидати, їх можна використовувати для приготування ванільною цукрової пудри. Читайте покроковий рецепт.

Цукор. Для приготування пана-коти я використовував білий цукор, щоб колір десерту, відповідно, був білим. Але ви можете експериментувати, наприклад, із коричневим цукром або зовсім додавати стевію або мед.

Інгредієнти

Для пана-коти:

1.      1.  250 мл молока

2.      2.  250 мл вершків 33%

3.       3.½ стручка ванілі

  4 .   9 г желатину  

   5.    2 ст. л. води

    6. 100 г цукру

Для чорничного соусу: 

150 г чорниці  ; 75 г цукру

https://www.youtube.com/watch?v=t1Grqn4rtwU

https://klopotenko.com/pana-kota-yak-v-italiyi-prostyj-reczept-klasychnogo-desertu/

Д/з: переглянути відео, скласти короткий конспект та приготувати цей десерт для своєї родини

Урок№ 178  Технологія приготування солодких гарачих страв.вимоги до якості

Д/з: скласти конспект с.275-276, технологічну схему приготування страви "Яблука в тісті смажені"

Дайте відповіді на питання:

1. Як запікати яблука, щоб вони не розтріскувалися та не прилипали до сковороди?

2.Де потрібно зберігати очищені яблука, щоб вони не потемніли до теплової обробки?

3. Які вимоги до якості бабки чи пудингу та яка температура подавання гарячих солодких страв?

 Устаткування підприємств харчування   для групи  АКП-46

Тема: Підйомники, ліфти, призначення, класифікація, будова, правила експлуатації та технічні вимоги безпеки праці під час роботи.

       Підприємства ресторанного господарства - одна з трудомістких галузей народного господарства. Підприємства ресторанного господарства приймають величезну кількість вантажів, значна частина яких надходить у ящиках, мішках, бочках тощо. Велика частина вантажів переміщається вручну.

Підйомно-транспортне устаткування класифікують за такими основними ознаками:

- функціональним призначенням - вантажопідйомні механізми і машини (ліфти, підйомники, крани тощо), машини і механізми, що транспортують (контейнери, монорейки, візки тощо), вантажно-розвантажувальні машини (авто- і електронавантажувачі, штабелеукладчики);

- напрямком переміщення вантажів - машини для горизон­тального і слабко похилого переміщення вантажів, для вертикального переміщення вантажів і для змішаного переміщення вантажів (гори­зонтального і вертикального);

- принципом дії - періодичної дії (блоки, талі, тельфери, ліфти, підйомники) і безупинної дії (конвеєри);

- типом приводу - з ручним приводом, з механічним приводом (електричним чи двигуном внутрішнього згоряння) і гравітаційні (під дією сили ваги: похилі спуски, роликові доріжки);

- конструктивними ознаками - пересувне і стаціонарне;

- основними технічними параметрами - за габаритними розмі­рами, масою, вантажопідйомністю, потужністю приводу.

Види підйомно-транспортного устаткування

Візки вони мають високу маневреність і невеликі габаритні розміри, вони дозволяють переміщувати вантажі масою від 100 кг до 1 т на відстань до 100 м. Застосовують візки для горизонтального переміщення вантажів. Це основні засоби механізації, що використовуються в кожному закладі  Цифри зазначають вантажопідйомність візка.

Ліфти, підйомники, конвеєри

      При систематичному надходженні великих вантажів для їх горизонтального переміщення використовують стаціонарні і пересувні конвеєри (транспортери). Вони являють собою транспорту­ючі машини безупинної дії. їх класифікують за типом тягового і вантажонесучого органів.

       Конвеєр похилий пересувний КНЛП-5 призначений для горизонтального і похилого переміщення затарених вантажів масою не більш як 80 кг (одного місця). Його можна також використовувати при спуску і підйомі вантажів з поверху на поверх

        Ліфтом називають підйомно-транспортний пристрій періодичної дії, призначений для підйому і спуску вантажів з одного рівня на інший.

Ліфт складається з лебідки з електроприводом, противаги і кабіни, що пересуваються по нерухомих твердих вертикальних спрямовуючих, встановлених у шахті. На завантажувальних площадках шахта має двері, що замикаються, які забезпечують безпеку користування.

Підйомники служать для спуска вантажів у підвальне примі­щення чи переміщення товарів з підсобних приміщень, розташованих під торговими залами, на робоче місце продавця. На відміну від ліфтів підйомники можуть переміщувати вантаж не тільки вертикально, але й по похилій площині. Кабіну замінює обгороджена площадка, вантажопідйомність і висота підйому нижчі.

До вантажно-розвантажувальних робіт допускаються особи, що досягли 18 років і пройшли медичний огляд.

При невеликому обсязі робіт дозволяється ручне переміщення вантажів. При самостійному підйомі і спуску вантажу, який перено­ситься по горизонтальній поверхні на відстань до 60 м, його гранична маса не повинна перевищувати 50 кг. Двом робітникам разом дозволяється переносити вантаж до 80 кг. Перенесення вантажу однією людиною на відстань більше 60 м забороняються. Гранична норма вантажу, який переноситься, для підлітків від 16 до 18 років і жінок складає 20 кг, для двох - 50 кг.

Для безпечного ведення робіт необхідно дотримуватись таких правил:

1. Поверхня підлоги повинна бути рівна і чиста.

2. Місце роботи має бути добре освітлене.

3. Не допускається захаращування робочої площі сторонніми предме­тами і тарою.

4. Основні проходи і проїзди повинні бути на 1 м ширші від засто­совуваних транспортних засобів.

5. Сходи повинні мати поруччя.

6. При укладанні товарів у штабелі їхня висота не повинна переви­щувати 2 м.

7. Люки повинні бути обгороджені на висоті не менш 0,9 м.

8. У неробочий час люки повинні бути закриті кришками.

9. Похилі спуски по всій довжині повинні мати огородження.

10. Біля нижньої основи похилих спусків повинні бути поставлені гасителі швидкості.

Керування підйомно-транспортним устаткуванням дозволяється особам, не молодшим 18 років, ознайомленим з безпекою праці. Вони повинні мати посвідчення на право керування зазначеним устатку­ванням.

Д\з: скласти короткий конспект та відповісти на питання.

1. Значення та місце механізації вантажно-розвантажувальних робіт на підприємствах ресторанного господарства.

2. Класифікація підйомно-транспортного устаткування.

3.  Безпечні правила експлуатації підйомно-транспортного устаткування.

Тема: Транспортери (конфеєри), візки: будова, технічні вимоги безпеки праці під час роботи                                                                                                                       

   Найширшого поширення в закладах ресторанного господарства й особливо в одноповерхових приміщеннях одержали візки. Маючи високу маневреність і невеликі габаритні розміри, вони дозволяють переміщувати вантажі масою від 100 кг до 1 т на відстань до 100 м. Застосовують візки для горизонтального переміщення вантажів. Це основні засоби механізації, що використовуються в кожному закладі. Візки являють собою раму з колесами, на якій укріплюють пристосування (платформу чи вили), призначені для підтримки товарів під час переміщення. До рами візка кріпиться ручка для її пересування. Конструктивно ручні візки випускають із двома, трьома і чотирма колесами; зі стаціонарною чи піднімальною платформою. Колеса візків обертаються не тільки в горизонтальній, але й у вертикальній площині. Вони бувають з ручним чи механічним приводом. Вантажопідйомність візків від 50 до 1000 кг. Кожен тип візків має літерне і цифрове позначення: ТГ - візок вантажний для переміщення тарно-штучних вантажів; ТГВ - візок вантажний з піднімальними вилами тощо. Цифри зазначають вантажопідйомність візка.

Візок ТГ-50 складається зі звареної металевої рами з дерев'яним настилом. Він має невеликі розміри і високу маневреність. Передні спарені колеса поворотні, а задні змонтовані на одній осі. Ручка візка відкидна, прикріплена до осі передніх коліс. Спереду може бути встановлене одне поворотне колесо.

Візок ТГМ-125 - двоколісний, використовується для перемі­щення затарених вантажів на невеликі відстані.

Візок ТГВ-500М з гідравлічним приводом підйому платформи чи вил, вантажопідйомність - 500 кг, складається з піднімальної рами з вилами, двох передніх спарених поворотних коліс і двох задніх катків. Поворотні колеса зв'язані з водилом. Вили піднімаються за допомогою ручного гідравлічного насоса. Висота підйому вил - 125 мм від рівня підлоги. Використовують візок для навантаження, вивантаження і транспортування всередині приміщення вантажів, покладених на стандартні піддони, у стандартну тару чи тару-устаткування. Візок з опущеними вилами підводять під устаткування чи піддон і роблять кілька хитань (не більше 10) рукояткою візка (водилом). Піднімальний пристрій піднімає раму з вилами, а разом з нею і вантаж. Після зупинки на місці розвантаження натискають на важіль вимикання піднімального механізму, встановлений на рукоятці. Рама з вилами опускається, і візок вільно викочують з-під піддона.

Візок ТГВ-1250 за конструкцією подібний до візка ТГВ-500 М, але більшої вантажопідйомності.

При систематичному надходженні великих вантажів для їх горизонтального переміщення використовують стаціонарні і пересувні конвеєри (транспортери). Вони являють собою транспорту­ючі машини безупинної дії. їх класифікують за типом тягового і вантажонесучого органів.

Розрізняють конвеєри з тяговим органом і без тягового органа (гравітаційні). У торгівлі переважно застосовують конвеєри з тяговим органом двох типів: стрічкові і пластинчасті; а без тягового органа -роликові і гвинтові.

Стаціонарний стрічковий конвеєр КЛ-1 використовують для горизонтального і слабко похилого переміщення штучних вантажів масою 100 кг на відстань від 4 до 15 м.

Тяговим і несучим органом служить нескінченна стрічка з прогумованої тканини, натягнута на приводний і натяжний барабани. Приводний барабан приводиться в рух електродвигуном. Натяжний барабан забезпечує постійний натяг стрічки. Ширина стрічки - 500 мм, продуктивність конвеєра - 57 т/год при швидкості руху 0,4 м/с.

Конвеєр похилий пересувний КНЛП-5 призначений для горизонтального і похилого переміщення затарених вантажів масою не більш як 80 кг (одного місця). Його можна також використовувати при спуску і підйомі вантажів з поверху на поверх. Конвеєр складається з візка, стріли, механізму зміни кута нахилу стріли і приводу. Конвеєр реверсивний, тому транспортування вантажів може здійснюватися в обидва боки. Для запобігання падінню вантажів стрічка конвеєра захищена по обидва боки огородженнями. Продуктивність конвеєра - 50 т/год, швидкість руху - 0,3-0,48 м/с.

Конвеєри пластинчасті замість стрічкового мають вантажо-несучий пристрій у вигляді пластин чи трубок, закріплених на нескінченних ланцюгах. Ці конвеєри, на відміну від стрічкових, застосовують для більш важких вантажів. Найбільша маса одного вантажного місця до 200 кг, ширина настилу - 500 мм, довжина - від 4 до 40 м, продуктивність - 55 т/год, швидкість переміщення настилу -0,29 м/с.

Роликові конвеєри відносяться до гравітаційних механізмів. Як вантажонесучий і тяговий орган вони мають систему роликів, закріплених на нерухомій рамі. Ролики бувають трубчасті і дискові. Конвеєри з дисковими роликами називають роликовими доріжками.

У двох- і багатоповерхових будинках підприємств роздрібної торгівлі вантажі доводиться переміщувати у вертикальній площині. Для вертикального і різко похилого переміщення вантажів використо­вують ліфти, підйомники і вертикальні спуски.

 Д/з : скласти короткий конспект та дайте відповіді на питання:

1  Які види конвеєрів ви знаєте, чим вони відрізняються один від іншого?

2. Яка будова візків?

 Фізіологія харчування для груп       АКП-26, АК-25

Тема: Основи дієтичного та лікувально-профілактичного харчування

Урок№ 23 Поняття про дієтичне харчування, дієтичні продукти

Дієтичні продукти — це спеціалізовані продукти, які замінюють у харчуванні хворих традиційні продукти і відрізняються від них хімічним складом та (або) фізичними властивостями. Дієтичні продукти поділяють на 7 груп:

1. Харчові продукти, які забезпечують механічне та хімічне оберігання органів травлення (подрібнені крупи, гомогенізовані овочеві та фруктові консерви, консерви без спецій і прянощів, хлібні вироби із зменшеною кислотністю тощо).

2. Харчові продукти з малим вмістом натрію – безсольові (хліб та сухарі без солі (ахлоридні), продукти із замінниками кухонної солі).

3. Харчові продукти із зменшеною кількістю білка , безбілкові, та з вилученням окремих білків та амінокислот. ( замінники хліба, макаронних виробів та круп, вироблені з різних видів крохмалю і які не містять білків; продукти для хворих на окремі ензимопатії, які не містять білка пшениці глютену або амінокислоти фенілаланіну).

4. Харчові продукти із зміненим вуглеводним компонентом — найбільша група дієтичних продуктів, до якої належать харчові продукти із зменшеною кількістю вуглеводів, безлактозні молочні продукти; продукти, в яких цукор замінений цукрозамінниками, а також самі цукрозамінники (сахарин, ксиліт, сорбіт, фруктоза, аспартам, ацесульфам К та ін.). Використовують при лікуванні хворих на ожиріння, цукровий діабет, серцево-судинні хвороби, алактазію.

5. Харчові продукти із зменшеною кількістю жирів або поліпшеним їх складом: молочні продукти із зменшеною кількістю жирів або повністю знежирені (10% сметана, кефір нежирний, напої з пахти, масло «Дієтичне», майонез з білковими добавками та ін.). Жирно-кислотний склад продуктів поліпшують зменшенням кількості насичених жирів та ПНЖК за рахунок рослинних олій (соняшникової, оливкової).

6. Харчові продукти зниженої енергетичної цінності. Енергетичну цінність харчових продуктів знижують зменшенням загальної кількості вуглеводів або жирів, а також додаванням різних наповнювачів (карбоксиметилцелюлози та ін.).

7. Харчові продукти, збагачені біологічно активними речовинами: введенням повноцінного білка, пектину, клітковини, вітамінів, лецитину, йоду та інших речовин. Це — одна із найбільш поширених груп дієтичних продуктів. Найбільш відомі продукти, які належать до цієї групи, — крилеве масло, суха білкова суміш, кукурудзяно-солодові екстракти, кондитерські вироби лікувальної дії з різними наповнювачами та підварками (цукерки, мармелад, драже з морквяною, буряковою та іншими підварками та пюре).

Характеристика основних лікувальних дієт

Кожна дієта включає: 1) показання і мету призначення; 2) загальну характеристику — головні особливості хімічного складу, продуктового набору і кулінарної обробки; 3) склад основних нутрієнтів і енергетичну цінність; 4) режим харчування; 5) перелік рекомендованих, обмежуваних і протипоказаних продуктів і страв, основні способи їх приготування.

.Дієта № 1 призначається при хронічних запаленнях шлунка з нормальною та підвищеною кислотністю, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. Рекомендуються харчові продукти та страви, які не мають сильної сокогінної дії і не містять грубої рослинної клітковини. Виключають прянощі, продукти із значною кількістю солі, алкогольні напої. Страви готують у відвареному, паровому та протертому вигляді. Дієта фізіологічно повноцінна, містить 100 г білків, 100 г жирів, 400—500 г вуглеводів, 3000—3200 ккал (12,5—13,4 МДж).

Дієта №2 призначається при хронічних запаленнях шлунка з секреторною недостатністю, при хронічних запаленнях кишок (коліти, ентероколіти). Ця дієта характеризується обмеженням механічних та термічних подразників з метою оберігання шлунка та кишок від подразнення, нормалізації секреторної та моторної функцій органів травлення. Рекомендуються різноманітні харчові продукти та страви в подрібненому вигляді, які не містять грубої рослинної клітковини. Молоко не дозволяється, їжа не повинна бути гострою. Дієта повноцінна: 100 г білків, жирів (80—90 г), вуглеводів (400—450 г), 3000—3200 ккал, підвищена кількість вітаміну С (100 мг) та нікотинової кислоти (30—45 мг), вітаміну В2 та В, (до 4—6 мг). Дозволяються продукти, які стимулюють секреторну функцію, — чай з лимоном, кава, твердий сир, оселедці (вимочені), кефір, сметана, яйця «в мішечок», м'ясні та грибні супи на бульйоні, різні каші. Забороняються свіжий хліб та свіжі вироби з тіста, жирне м'ясо та жирна риба, незбиране молоко, гострі, солоні страви. Призначають соляну кислоту з пепсином, шлунковий сік.

Дієта № 5 призначається при захворюваннях печінки та жовчного міхура. Характеризується обмеженням хімічних подразників та жирів (80 г). Не рекомендуються приправи, прянощі, копченості, гострі страви, бобові, гриби, овочі із значним вмістом ефірних масел (редис, редька, цибуля, часник), жирна риба, жирні сорти м'яса, сало, морозиво, холодні соки та мінеральні води, алкогольні напої, свіжі вироби із здобного тіста, смажені страви із сиру, смажені яйця. Дієта містить оптимальну кількість білків (100 г), вуглеводів (450—500 г) та енергії (3000 ккал). В період загострення хвороби рекомендуються вегетаріанські супи, молочні та фруктові супи, нежирне м'ясо та риба у відвареному вигляді. Рекомендуються м'який некислий сир та вироби з нього, білковий омлет, молоко у різному вигляді.

Дієта № 7 призначається при захворюваннях нирок (нефрити, пієлонефрити, пієлоцистити та ін.). Призначають диференційно, залежно від характеру основного захворювання, форми та стадії перебігу хвороби. При цих захворюваннях повинне бути фізіологічно повноцінне харчування з обмеженням білків (20—50 г), жирів (80—90 г), багатих на холестерол, вуглеводів (350—400 г), кухонної солі (до 6 г) та рідини, речовин, які подразнюють нирки, з підвищеною кількістю вітамінів А та С. Дозволяються хліб без солі, різноманітні супи, страви із круп, овочів, макаронних виробів, молоко та молочні продукти, свіжий м'який сир, картопля, помідори, несолона капуста, свіжі огірки. Солодкі страви не обмежуються. Рекомендуються фрукти, ягоди, фруктові та овочеві соки. Забороняються алкогольні напої, пиво, солоні продукти, а також хрін, редис, петрушка, кріп, які містять значну кількість ефірних масел та шпинат, щавель й інші продукти із значним вмістом щавлевої кислоти. Калорійність 2100—2500 ккал.

Дієта № 9 призначається при цукровому діабеті. Забороняються цукор, мед, солодкі фрукти, овочі та фрукти із значним вмістом вуглеводів (картопля, маніока, батат, банани, виноград, кавуни, ізюм, чорнослив, урюк), сало, а також гострі та жирні сири, жирна риба, жирне м'ясо, жирні ковбаси, хлібобулочні вироби з борошна вищих ґатунків та здобного тіста, гострі соуси, міцні бульйони, гострі закуски, усі соки та напої із значним вмістом цукру. Дієта повинна бути фізіологічно повноцінною, з обмеженням жирів, вуглеводів, енергії, з підвищеним вмістом вітамінів, 100 г білків (до 60 % тваринних), 65—85 г жирів (25—30 % рослинних), 250—300 г вуглеводів, 2400—2500 ккал.

Дієта №10 призначається при захворюваннях серцево-судинної системи (атеросклероз та його прояви: інфаркт міокарда, інсульт, гіпертонічна хвороба та ін.). Характеризується обмеженням жирів (75—80 г), особливо тваринних, кухонної солі (до 5 г), рідини (до 1,5 л), грубої клітковини та екстрактивних речовин м'яса, риби, грибів. Призначаються продукти із значним вмістом солей калію (свіжі овочі та фрукти, молоко та молочні продукти). їжа повинна бути протертою або добре розвареною. Мета дієти — підвищити виділення сечі, зменшити навантаження на серце під час травлення їжі і зміцнити серцевий м'яз. Дієта повинна бути фізіологічно повноцінною, насиченою вітамінами та мінеральними речовинами, особливо солями калію (білків — 70 г, жирів — 60 г, вуглеводів — 350 г). Калорійність 2200 ккал.

 Д/з: складіть короткий конспект на дайте відповіді на питання:

1. У чому особливість дієтичних продуктів?

2.Які продукти категорично заборонені у дієтичному харчуванні і чому?

3. Які замінники цукру для дієти № 9?

 Урок № 24 Використання овочів і фруктів у лікувальному харчуванні

Овочі і фрукти широко використовують при складанні всіх дієтичних раціонів, застосовуваних при лікуванні хворих, що страждають різними серцево-судинними захворюваннями (атеросклероз, гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда, недостатність кровообігу й ін.). Підставою для включення овочів і фруктів у дієту хворих атеросклерозом, інфарктом міокарда і гіпертонічною хворобою є практична відсутність у них жирів, холестерину, повареної солі, а також наявність аскорбінової кислоти, солей калію і харчових волокон, що сприяють виділенню з організму значної кількості холестерину. Перевага в раціоні свіжих овочів і фруктів обмежує розвиток гнильних процесів у кишечнику, що особливо важливо при гіпомоторній дискінезії кишечнику. При гастритах з підвищеною секрецією і виразкової хвороби в період загострення овочі і фрукти виключаються. У період затихання процесу дозволяються неміцний овочевий бульйон, овочі у виді пюре, парових пудингів (з картоплі, буряка, моркви, гарбуза, кольорової капусти, кабачків), желе з розведених фруктових і ягідних соків некислих сортів ягід і фруктів. Овочі, що містять ефірні олії і багаті клітинними оболонками, виключаються. Дозволяються гомогенізоровані овочі. Поза періодом загострення дозволяються м'які, спілі, солодкі сорти ягід і фруктів у непротертому виді, овочі у виді пюре і неміцні овочеві супи. При лікуванні хворих гострим і хронічним колітом з успіхом застосовують яблучні дні (1,5—2,5 кг протертих свіжоприготовлених яблук у 5—6 прийомів до плин дня), призначувані на 1—3 дні. Сприятливий вплив яблучної дієти порозумівається наявністю в яблуках пектинових і дубильних речовин, що володіють адсорбуючим і в'язким дією, і органічних кислот, що виявляють бактерицидні властивості; крім того, змінюється бактеріальна флора кишечнику. При запорах овочі і фрукти є важливим лікувальним фактором завдяки значному змісту в них речовин, що сприяють посиленню перистальтики і формуванню калових мас. До таких речовин відносяться насамперед харчові волокна. Ними особливо багата полуниця, фініки, інжир, аґрус, морква, чорнослив. Соки іноді роблять більш виражена дія, що попускає, чим свіжі плоди внаслідок того, що концентрація в них Цукрів і органічних кислот вище, ніж у натуральних фруктах і ягодах. При запорах широко рекомендується вживання квашених, солоних і маринованих фруктів і овочів, дія яких на перистальтику підсилюється завдяки змісту в них великої кількості повареної солі, що додається при квашенні і солінні. При захворюваннях печінки і жовчного міхура сприятлива дія овочів, багатьох фруктів і ягід обумовлюється насамперед їх вираженою жовчогінною дією. Особливо активні в цьому відношенні соки овочів — редьки, ріпи, моркви. Жовчогінний ефект овочів підсилюється при вживанні їх з рослинною олією, що є відмінним стимулятором жовчовиділення. Тому хворим із захворюваннями печінки, жовчних шляхів і жовчного міхура рекомендується уживати свіжі і варені овочі з додаванням рослинної олії (салати, вінегрети, у тушкованому виді і т.д.). Фрукти, - особливо солодкі сорти, завдяки змісту великої кількості Цукрів є коштовним джерелом утворення глікогену в печінкових клітках. Крім того, овочі і фрукти сприяють виведенню холестерину з організму і, таким чином, відіграють визначену роль у профілактиці жовчнокам'яної хвороби. Однак не всі овочі, фрукти і ягоди можна застосовувати при захворюваннях печінки. Виключаються з дієти овочі, багаті щавлевою кислотою (шпинат, щавель, ревінь) і ефірними оліями (редька, редис, часник і ін.), тому що вони дратують печінкову паренхіму. Овочі, що містять щавлеву кислоту, крім того, можуть з'явитися одним з факторів, що сприяють утворенню каменів у жовчних шляхах. Кислі сорти ягід і фруктів, викликаючи роздратування слизуватої оболонки шлунка, можуть сприяти спазму мускулатури жовчного міхура і посиленню болючого синдрому.Овочі і фрукти широко використовують при лікуванні ожиріння. Застосування дієт, скорочених по енергетичній цінності головним чином за рахунок вуглеводів, вимагає широкого включення овочів і фруктів, що володіють невисокою енергетичною цінністю. Їх застосовують у великій кількості для збільшення обсягу харчового раціону. З цією метою використовують огірки, салат, томати, спаржу, кабачки, капусту, кольорову, брюссельську, кольрабі, червонокачанну, ревінь, баклажани, аґрус, брусницю й ін. Однак не усі фрукти й овочі можна рекомендувати хворим ожирінням. Солодкі сорти з високим змістом вуглеводів, такі як інжир, фініки, хурма, виноград, виключають з раціону. Картоплю дають у дуже обмеженій кількості. Не слід також включати в раціон овочі, що містять ефірні олії (цибуля, часник, хрін, редис і ін.). При сполученні цукрового діабету з ожирінням особливо показане призначення овочевих і фруктових розвантажувальних днів (яблучних, огіркових і ін.). Овочі і фрукти доцільно використовувати при нирковокам’яної хвороби. При утворенні уратних каменів рекомендуються овочі, фрукти і ягоди, бідні пуринами, що відрізняються значною перевагою лужних валентностей. До них відносяться апельсини, лимони, мандарини, банани, аґрус, персики, ізюм, інжир, чорна смородина, фініки, картопля, морква, білоголової капуста, салат, томати.  Д/з: складіть короткий конспект на дайте відповіді на питання: 1 .Які овочі та фрукти не рекомедують вживати при виразці щлунку? 2. Які фрукти не бажано вживати при ожирінні і чому? 3. Які овочі потріно вживати щоб не виникали запори ?

 

 Устаткування підприємств харчування  для групи АКП-46

 Тема: ваговимірювальна електронна торгова техніка

Ваги — це прилад, за допомогою якого визначається маса тіла способом порівняння її з масою умовно взятої одиниці (грама, кілограма, тонни). Ваги є одним зі старовинних вимірювальних приладів, зображення якого у вигляді рівноплечого важеля-коромисла з підвішеними чашами знаходять на прадавніх грецьких, єгипетських і вавілонських пам'ятках.

Найстародавніші, що збереглися, зображення вагів відносять до доби приблизно за 3000 років до н. е. До XVII ст. ваги в основному зберігали форму рівноплечого коромисла або безмена. У 1670 р. були винайдені настільні ваги з верхніми чашами (настільні ваги типу Роберваля). У першій половині XIX ст. вперше з'явились десяткові (1818 р.) і сотенні (1831 р.) товарні ваги. У другій половині XIX ст. з'являються шкальні платформові,

автоматичні і напівавтоматичні, квадрантні і пружинні ваги. У 20-х роках XX ст. широко застосовують циферблатні ваги, які поступово витісняють попередні системи вагів.

Сучасний парк ваговимірювальної техніки поповнюється принципово новими типами електронних вагів, які випускає вітчизняна промисловість. Електронні ваги показують масу, ціну товару, визначають його вартість, друкують і видають чек, значно скорочують, прискорюють і полегшують процес зважування, виключаючи можливі помилки, а також можуть передавати інформацію на відстань.

Класифікація ваговимірювальних приладів здійснюється за різними ознаками, серед яких найбільш розповсюдженими є: призначення вагів, конструкція зважу вального пристрою, місце і спосіб установки вагів, вид покажчикового пристрою, спосіб зняття показань.

Ваги настільні електронні

 Вага 1261 ВН-ЗЦТ  електронна настільна циферблатна з візуальним місцевим відліком показань призначена для автоматичного визначення маси і вартості продовольчих товарів. Вага може використовуватись при попередній фасовці продуктів, для торгівлі товарами, які продаються поштучно (птиця, кролики) як самостійно, так і в комплексі з блоком виводу інформації і чекодрукувальним пристроєм. Основними вузлами ваги 1261 ВН-ЗЦТ є важільний ваговий механізм з віброчастотним перетворювачем сили (датчиком), вантажоприймальний майданчик, блок стабілізації, механізм введення ціни, двобічне інформаційне табло ціни, маси, вартості.

Важільний механізм складається з основного і двох допоміжних нерівноплечих важелів, на які за допомогою ніжек спирається товарний майданчик. Основний важіль з'єднаний з віброчастотним датчиком. Праворуч на корпусі ваги міститься клавішний знімний пульт. Він містить клавіші введення ціни (ємкість від 0 до 9), клавішу «З» для збросу показань ціни, клавішу «Вкл.» для включення ваги в роботу І і вимикання, клавішу «Кор.» для тарокомпенсації. Тарокомпенсатор застосовують І при необхідності одержання чистої маси товару.

Корпус ваги спирається на три ніжки, дві з яких є гвинтовими і слугують для встановлення ваги в горизонтальне положення (за рівнем).

Принцип дії ваги полягає в автоматичному перетворенні зусилля зважуваного товару в числоімпульсний сигнал і передаванні цифрових значень маси і вартості товару, одержаних в електронному блоці, на табло цифрового покажчика.

 

Електронна схема ваги виконана на інтегральних елементах, застосування яких у сполученні з віброчастотним перетворювачем сили і використанням у пристрої введення ціни герметизованих контактів (черконів) забезпечують компактність, високу продуктивність і надійність ваги.

Найбільша межа зважування — 3, найменша — 0,04 кг. Діапазон компенсації маси тари — до 0,5 кг, дискретність індикації маси — 1 г, вартості — 1 коп. Час вимірювання маси та обчислення вартості — 1 с, живлення від мережі однофазного змінного струму частотою 50 Гц напругою 220 В. Габаритні розміри: 505 х 405 х 605, маса 40 кг.

 Д/з: скласти конспект та відповісти на питаня:

1.Який принцип дії електронних ваг?

2.Які основні вузли ваг?

3.Які правилв експлуатації електронних ваг? (знайти самостійно)

Відповіді надсилайта на Вайбер, Ватсап або Телеграм, мій номер 0501327469 Людмила Георгіївна.